Сьогодні Україна перебуває на найнижчому рівні конкурентоспроможності – ресурсно-факторно-ціновому, що досягається за рахунок експорту ресурсів та дешевої робочої сили. Тоді як розвинуті країни впевнено обіймають найвищу сходинку – інноваційної конкурентоспроможності.
Очевидно, що Україні необхідно кардинально змінювати напрям розвитку й підвищувати власну конкурентоспроможність шляхом економічного прориву. Підвищення конкурентоспроможності є результатом послідовних і ретельно модельованих державою інвестицій у чинники сталого економічного зростання. Ці інвестиції забезпечуються із двох джерел: приватних (корпоративних прибутків і заощаджень населення), що спрямовуються на модернізацію виробничих активів, перепідготовку менеджерів і працівників, науково-дослідницькі й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), корпоративні інновації; та державних капіталовкладень (профіцит бюджету й позабюджетні фонди, зовнішні запозичення), що спрямовуються на освіту, перепідготовку кадрів, НДДКР та інфраструктуру.
Зарубіжний досвід показує, що таке внутрішнє джерело інвестицій, як заощадження населення, може бути вагомим чинником розвитку. Останній активно використовувався у тих країнах, де населення в силу культурних, історичних, релігійних особливостей було заощадливим, – у Японії, країнах Південної та Східної Азії. Рівень заощаджень там залишається високим і досі, слугуючи колосальним джерелом для фінансового сектору країни, – ці кошти інвестуються у модернізацію економіки.
Знані експерти в галузі економіки схиляються до думки, що в Україні замало власних заощаджень для того, аби забезпечити достатнє інвестування у ключові чинники розвитку. Тож нам необхідно залучати якомога більше іноземних інвестицій. Але для цього потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат, забезпечити належні регуляторні умови для бізнесу, що прийде в країну. Влада має проявити політичну волю до забезпечення виникнення й функціонування конкурентних ринків капіталу, робочої сили, знання, тощо, де діятимуть принципи прозорої, чесної конкуренції. Наразі ж українська економіка залишається у багатьох секторах монопольною, попри статус ринкової.
Чи не найважливіше питання в галузі інвестицій – «куди інвестувати?» Активне вкладання коштів у торгівлю чи нерухомість не допоможе Україні здійснити економічний прорив. Тож головним пріоритетом у розподілі державних ресурсів, стимулюванні внутрішніх приватних інвестицій та залученні іноземних коштів має стати побудова економіки знань, яка вже сформована у розвинутих країнах і забезпечує їх інноваційну конкурентоспроможність. Саме це дасть змогу закумулювати ще наявний в Україні інтелектуальний потенціал.
Потрібна чітка стратегія на 10-15 років, яка базувалася би на технологічному передбачені, прогнозуванні того, що буде актуальним через роки, у що потрібно інвестувати зараз – у кваліфіковану робочу силу, якісну професійно-технічну підготовку, науку тощо. І ця стратегія має бути продуктом не уряду, а цілого суспільства, результатом його згуртування навколо прагматичної ідеї. Тоді напрям злагодженої роботи всіх сегментів соціуму – влади, бізнесу, громадськості, освіти, науки, культури - не змінюватиметься із приходом кожного нового уряду.
Юрій Полунєєв, Голова Ради конкурентоспроможності України, президент Міжнародного інституту менеджменту: «Україні потрібні інвестиції в економіку знань»
